Мускус - рецепт перевірений часом

Шляхи корекції еректильної дисфункції у програмі реабілітації ендокринно-метаболічних порушень у хворих із ускладненими формами урогенітальних інфекцій.

Random Name

УДК 616.69-008.14
Лобанов Г.Ф., Руденко Н.М.
КЗ КОР “Київський обласний шкірно-венерологічний диспансер”, Київ

Ціль роботи:

розробка та оцінка шляхів корекції еректильної дисфункції у програмі реабілітації ендокринно-метаболічних порушень у хворих з ускладненими формами урогенітальних інфекцій

Матеріали та методи:

До роботи залучено 42 особи з ускладненими формами урогенітальних інфекцій. Середній вік у клінічній групі становив 28,5 років (n = 1,3); у групі контролю – 29,3 року (n = 2,2)
Комплекс обстеження охоплював уточнення анамнестичних даних та клініко-інструментальних досліджень на предмет оцінки уретрогенних запальних процесів, ступеня порушення статевої функції (МІЄФ-5), визначення гормонального статусу та екскреторної функції (рівень загального тестостерону та показників спермограми відповідно), ультрохвильове дослідження (ТРКДК).
Пацієнти клінічної групи отримували екстракт мускусної залози (Мускус форте) по 20 мл тричі на добу.

Результати дослідження:

В результаті обстеження хронічний уретропростатит було виявлено у 11 (26%) пацієнтів, хронічний уретрогенні простатовезикуліту у 19 (47%), хронічний уретрогенний простатит у 9 (21%) та хронічний орхоепідидитит у 3 (6%) обстежених. Проведено оцінка ендокринно-метаболічних порушень у пацієнтів обох груп. Визначено ефективність використання природних засобів (Мускус-форте- екстракт мускусної залози) у програмі реабілітації. Наведені результати позитивних змін швидкості об’ємного кровотоку капсулярних передміхурової артерій залози, внутрішніх артерій по ходу уретри, артерій насіннєвих бульбашок та гормонального дзеркала у бік нормалізації співвідношення андрогенів до естрогенів, а також показників екскреторної функції.

Висновки:

Отримані дані дозволяють зробити висновок про досить високу ефективність повідомлень макроциклічних кетонів мусконутів, мускопіридинів, виділених з препуціальних залоз мускусних тварин (Мускус форте) при корекції еректильної дисфункції.

Всесвітня організація охорони здоров’я на 53-й сесії асамблеї, 18 травня 2006 року, затвердила глобальну стратегію до 2015 року “Попередження та контроль інфекцій, що передаються статевим шляхом” (ІПСШ), ще раз підкресливши незаперечні докази того, що профілактичні заходи, щодо ІПСШ надто важливі для громадського здоров’я в цілому та зокрема для забезпечення протидії формуванню низки незворотних ускладнень, так як запальні процеси органів малого тазу обумовлені, мікробними асоціаціями, патогенних та умовно-патогенних збудників, що стали причиною різкого, майже не контрольованого, зростання патологічних станів, протягом останніх десятиліть і займають провідне місце в структуру урологічних захворювань [4,8,12].
Загальною рисою розвитку та перебігу зазначених інфекцій є довгострокове хронічне запалення сечостатевої системи, полісимтомність проявів; тяжкість ускладнень. Відзначається чітка тенденція до формування латентності, персистенції, рецидивності, атиповості, безсисмтомності перебігу, тривалості носійства, відсутність стійкого імунітету, зумовлюючи їхню високу агресивну епідемічність, а поширення інфекційного процесу в сечостатевому тракті відбувається переважно уретрогенным шляхом, вражаючи цілому сечові шляхи, насіннєві бульбашки, насіннєві канатики, передміхурову залозу, інші органи та системи чоловічої статі [7, 8, 12].
На сьогоднішній день наука ще не має однозначного фактичного матеріалу для розкриття ролі ведучих факторів у досить інтимних механізмах взаємодії змішаних інфекцій при запальних захворюваннях сечостатевих органів та ранжируванні збудників як головні, супутні або обтяжуючих обставин захворювання, оскільки патологічний процес не характеризується ізольованістю розвитку [4, 7].
Під дією шкідливих факторів інфекційних агентів відбувається відповідна захисна реакція організму, як на органному, так і на системному рівнях.
Етапи розвитку запального процесу в органах мішені характеризуються деструктивними змінами в паренхімі з вивільненням біологічно активних компонентів, судинними реакціями з проявами ексудації, або без таких, реакціями фагоцитозу, формуванням проліферативних змін [2, 6, 9, 10].
Загальні реакції організму у відповідь на запалення формують функціональні порушення центральної та периферичної ланок нервової системи, системних гемодинамічних або гемореологічних зрушень, що істотно змінюють імунологічні якості організму, як на гуморальному, так і на клітинному рівнях, впливаючи на захисні можливості, вносять небажані корективи до гормонального гомеостазу [2,5,17].
Перебіг запального процесу органів малого тазу слід розглядати як два клініко-патологічних напрямків.
Перший характеризується інфекційно-токсичним спливом, другий – порушенням функцій органів і систем.

У дебюті інфікування страждають на епітеліальні клітини урогенітального тракту. Надалі, за рахунок складних біохімічних реакцій, кінцевим продуктом, яких простагландини, з високим ступенем агресивності – призводять до регіонального набряку, порушення цілісності, часткової десквамації епітеліального шару, склеротичних змін у тканинах, утворенню зон фіброзу сечостатевих органів [3,5,11, 14].
Такі особливості розвитку захворювання належать до дієвих факторів, які провокують створення передумов органної гіпоксії, дефіциту андрогенів, вторинного екскреторно-токсичного безпліддя, порушення статевої функції, нервово-психічних розладів [5,11,13,15,16,17].
Особиста експертна оцінка (430 амбулаторних карт) стратегії та тактики терапії урогенітального хламідіозу коаліції з іншими ІПСШ показала явну недооцінку системогенезного комплексного підходу до програмування індивідуального реабілітаційного процесу, стало предметом розгляду досить вагомих причин, які й зумовили пошук нових більш ефективних методів лікування, що сприяють оптимізації кінцевого результату, завдяки стремінімізуючому, синхронізуючому впливу на лімбіко-ретикулярну систему, на гіпотапамус, з мінімумом побічних ефектів, забезпечуючи можливість тривалої терапії.
Найбільш перспективним у цьому напрямі є засоби комплексної гомеотерапії, які в сьогоднішніх умовах не є конкуруючою, а навпаки органічно-структурованої з алопатичними принципами, підвищуючи ефективність останньої та нівелюючи токсичну напругу на паренхіматозні органи, а саме повідомлення макроциклічних кетонів мусконутів, мускопіридинів, виділених із препуціальних залоз м’язових тварин. Представником такого всебічного впливу виявився препарат “Мускус-форте”. Маючи такі унікальні властивості: імунобіологічні, протимікробні, протизапальні, антиоксидантні та адаптогенні – опосередковано впливає на нервову, серцево-судинну, а також сексуальну та репродуктивну функцію.
При пероральному застосуванні препарат частково всмоктується в ротовій порожнині, а в цілому, в кишечнику і виводиться в протягом 6-9 годин, що забезпечує приймання тричі на добу по 20 мл за 30 хвилин до їди протягом 30 днів [1, 3].
Метою нашого дослідження стала розробка та оцінка комплексного методу реабілітації хворих чоловічої статі ускладненими формами урогенітальних інфекцій (еректильна дисфункція, дефіцит андрогенів екскреторно-токсична безплідність) з використанням екстракт мускусної залози.

Результати дослідження:

Методами вивчення є комплекс адекватних прийомів, що визначалися відповідно до змісту інтересів у ланці “мета-завдання”, а саме:

Застосування зазначеного методичного забезпечення вимагало формування дещо іншого методологічного рішення, оскільки суттєві кількісно-якісні відмінності розвитку та перебігу інфекцій, на нашу думку, є значного ступеня слідчими. Причинність наведених відмінностей взагалі пояснюється, насамперед, некоректним застосуванням методологічних принципів програмування дослідження з метою посилення ймовірності отримання максимально об’єктивізованих результатів. Таке завдання досягається в умовах формування груп порівняння або контингентів, що включають пацієнтів з ускладненими формами урогенітальних інфекцій (порушення статевої функції, зниження рівня андрогенів, екскреторно-токсична безплідність).
Критеріями включення до дослідження – хворі чоловічої статі віком від 18 до 45 років, інформаційна згода пацієнтів на обстеження та лікування, результати бактеріологічних, імунологічних, біохімічних та інструментальних досліджень, клінічні прояви. Критеріями виключення пацієнтів з групи досліджуваних з’явилися: хронічні захворювання нирок, печінки, порушення ліпідного обміну, імуносупресивні стани, тромбоемболії в анамнезі, ендокринні захворювання, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, застосування ферментних чи гормональних лікарських засобів. Всім пацієнтам, які відповідають критеріям дослідження до початку лікування, на фоні терапії та через 60 днів після закінчення лікування, проводилася оцінка наступних показників:

  1. соматичний статус: жалоба, анамнез, клініко-лабораторні дослідження (стандартний пакет) на предмет оцінки біологічного одужання хворих на ІПСШ
  2. ступінь порушення статевої функції проводилася за допомогою опитувань МІЕФ-5 (Міжнародний індекс еректильної функції)
  3. гормональний статус: визначався рівнем загального тестостерону та лютинлізуючого гормону
  4. стан органічних змін сечостатевої системи вивчали за допомогою ультразвукового сканування передміхурової залози, насіннєвих бульбашок, яєчок.
  5. екскреторна функція вивчалася на основі показників спермограми

До групи дослідження було відібрано 42 пацієнти. З них 19 відмовилися від подальшого лікування, проте дали згоду на участь у подальших дослідженнях та склали контрольну групу. Середній вік у клінічній групі становив 28,5 років (n = 1,3); у другий групі (група контролю) – 29,3 року (n = 2,2).
Основна (клінічна) група налічувала 23 пацієнти та отримувала Мускус-форте по 20 мл тричі на добу, через рівні проміжки часу 30 хв. до їди. Статистична обробка результатів дослідження проводили відповідно до критеріїв медичної статистики. з використанням методів варіаційної статистики за допомогою стандартних програм Microsoft Ekcel 5,0 та “Statistica 6,0”.

Результати дослідження та їх обговорення:

В результаті обстеження хронічний уретропростатит було виявлено у 11 (26%) пацієнтів, хронічний уретрогенні простатовезикуліту у 19 (47%), хронічний уретрогенний простатит у 9 (21%) та хронічний орхоепідидитит у 3 (6%) обстежених.
Тривалість патології з’ясувати не вдалось.
Останній епізод загострення запального процесу органів малого тазу -28 (66,3%) пацієнтів пов’язували з зміною статевого партнера. Інші 14 (33,7%) хворих надавали перевагу переохолодженню. При детальному вивченні проблем загострення слід зазначити, що у 35 (83,6%) обстежених, у дебюті діагностували клінічні прояви уретриту, тим самим підтверджуючи характер уретрогенного розвитку.
Рівень загального тестостерону в крові всіх пацієнтів до початку курсу лікування був знижений (< 9 нмоль). При цьому зниження концентрації тестостерону не супроводжувалося підвищенням рівня гонадотропінів, що свідчить про вторинний генез андрогенного дефіциту. (Табл. 1).

Показники рівня гормонів (n = 42)

Таблиця 1

Досліджувані Компоненти Результат Норма
1 група
n =19
2 група
n =23
Тестостерон загальний 8,7 ± 1,6
нмоль /л
8,8 ± 1,7
нмоль /л
12,0 – 34,0
нмоль /л
Л/Г (од/л) 4,0 ± 1,7
од/л
4,3 ± 1,3
од/л
2,5 – 120
од/л

Як у групі клінічної, так і – у контрольній, найбільш характерними були скарги на порушення статевої. функції та зміни з боку психо-емоційного статусу, депресія, зниження лібідо, зниження здатності до концентрації уваги (табл. 2).


Клінічні прояви дефіциту естрогенів (n = 42)

Таблиця 2

Ознаки Значення
1 група (n =23)
(%)
2 група (n =19)
(%)
Психоемоційні зміни 87,3 74,0
Нейро-дискуляторні зміни 43,7 45,6
Жирна себорея 17,7 24,8
Порушення статевої функції 96,3 89,1
Порушення екскреторної функції 23,2 21,7

Оцінка еректильної функції згідно з анкетуванням пацієнтів (МІЄФ-5) клінічної та контрольної груп склала в основному легкий ступінь: (36,8% та 36,5%), або помірну: (38,1% та 36,2%) – відповідно по групах. Всім хворим до початку лікування проводилося дослідження еякуляту на предмет екскреторно-токсичної безплідності (табл. 3).

Показники спермограми (п = 42)

Таблиця 3

Показники Результат
1 група
n =23
2 група
n =19
Кількість сперматозоїдів в еякуляті 48,2±4,38,7 45,2±5,6
Концентрація сперматозоїдів, мл 23,6±5,3 23,4±3,2
Сперматозоїди з нормальною морфологією 11,6±3,4 13,4±3,8
Кінезисграма,% 8,1±2,6 7,9±2,3

За даними трансректального УЗД середній обсяг передміхурової залози виявився майже рівним. Доля пацієнтів з збільшеним обсягом залози (понад 25 см) у 1-й та 2-й групах була 48,2% та 49,4% відповідно. Тобто кореляційна залежність між розмірами простати та ступенем клінічних проявів еректильної дисфункції не спостерігалося. Однак за результатами транс ректального кольорового дуплексного картування (ТРКДК), гемодинамічні параметри кровообігу простатовезикального сегмента було знижено в обох групах.
Особливо мало місце різке зниження швидкісних показників артеріального кровообігу органів малого тазу на різних рівнях артеріальної системи (Капсулярні артерії передміхурової залози, внутрішні артерії протягом уретри, артерії насіннєвих бульбашок). На тлі проведеного лікування та через 60 днів після відміни препарату пацієнтам проводився контроль рівня загального тестостерону в крові, що наочно демонструє (табл.4).

Динаміка показників рівня загального тестостерону.

Таблиця 4

Групи пацієнтів Рівень загального тестостерону нмоль/л
До лікування Через 1 місяць лікування Р1 Через 60 днів Р1
Клінічна група 8,8 ± 1,7
нмоль /л
9,7 ± 1,6
нмоль /л
0,05 14,3 ± 1,2
нмоль /л
<0,05
Контрольная группа 8,7 ± 1,7
нмоль /л
8,9 ± 1,5
нмоль /л
нд 9,2 ± 1,3
нмоль /л
нд

Тобто виконуючи поставлені завдання у програмі реабілітації ендокринно-метаболічних порушень, ми достовірно відзначаємо позитивні зміни у бік нормалізації рівня загального тестостерону у пацієнтів основної клінічної групи. У пацієнтів контрольної групи достовірної динаміки показниках рівня тестостерону, за період спостереження, не відзначається.
У свою чергу, опосреднювана дія препарату Мускус-форте, на компенсацію дефіциту андрогенів, призвела до відновлення роботи екскреторної функції статевих органів, про що свідчать дані дослідження результатів мікроскопічного дослідження еякулята, показників кінезиграми та морфологічних змін (табл.5).

Динаміка показників спермограми

Таблиця 5

Показники Клінтична група Контрольна група
До лікування Після лікування До лікування Після лікування
Кількість сперматозоїдів в еякуляті 48,2±4,3 49,1±3,7 45,2±5,6 46,4±3,1
Концентрація сперматозоїдів, мл 23,6±5,3 26,1±3,4 23,4±3,2 24,3±3,1
Сперматозоїди з нормальною морфологією 11,6±3,4 43,1±4,1 13,4±3,8 27,1±2,8
Кінезисграма,% 8,1±2,6 24,2±2,1 7,9±2,3 16,3±1,6

Зробивши відповідну оцінку повторного опитування (МІЄФ-5) пацієнтів на фоні та після закінчення лікування ми отримали слідуючи результати: у 20 чоловіків клінічної групи (86,9%) зникли скарги, які мали місце на початок лікування (середній бал МІЄФ-5 становив – 19,3+ 3,2), у трьох пацієнтів (13%) залишалися незначні симтоми андрогенного дефіциту (середній бал МІЄФ-5 становив -24,0) – знижений лібідо та легкий ступінь еректильної дисфункції. У пацієнтів контрольної групи дані тестування практично не змінилися і склали здебільшого легкий або помірний ступінь (МІЄФ-5 – 35,4% та 34,3%) відповідно.
Гемодинамічні параметри артеріального інтрапростатичного кровотоку у контрольній групі порівняно з клінічної, були знижені, як правило, з обох сторін, незалежно від виду артерій (капсулярна або внутрішня, шляхом уретри або артерії насіннєвих) бульбашок). Потрібно підкреслити зниження саме пікової систолічної швидкості потоку крові в передміхуровій залозі та насіннєвих бульбашках, що є непрямим свідченням змін ендотелію судин.
З огляду на цей факт можна говорити про артеріогенний характер (тканинна гіпоксія) еректильною або екстреторною. дисфункції, і як наслідок дефіциту андрогенів, вимагає подальшого вивчення.
Таким чином, дані нашого дослідження наочно демонструють можливості монотерапії мускусним екстрактом. залози (Мускус-форте) у хворих з ускладненими формами урогенітальних запальних процесів, спричинених хламідійною інфекцією в асоціації з іншими збудниками, що передаються статевим шляхом.

Висновки

  1. Клінічні прояви на тлі вторинної гіпоандрогенії, в основному стосуються психоемоційного стану, статевої та екскреторної функції. В результаті дослідження виявлено певну кореляційну залежність еректильної або екскреторної дисфункції залежно від ступеня гемодинамічних порушень органів малого таза.
  2. Монотерапія екстрактом мускусної залози (Мускус-форте), у хворих з уретрогенним запальним процесом у малому тазі, забезпечує: покращення кровообігу, підвищення рівня тестостерону, позитивно впливає на екскреторну функцію та психоемоційний стан.

Список літератури

  1. Большая Российская энциклопедия: в.30т. под. науч. Ред.Совета – Ю.С. Осипов. Обв.ред. С.Л.Кравец.-Т.З.-М .: 2005 – 767 с. Прониспова В.В. Отчет о ведении клинических испытаний диетическое добавки «Мускус-форте» – К.-2008-10с.
  2. Ершов Е.В.Доплерографическая оценка кровообращения предстательной железы в больных хроническим простатитом (диагностические и лечебные аспекты): Дис. канд.мед.наук. СПб.; 2008.
  3. Горнинченко И.И., Гурженко Ю.Н., В.В.Спиридоненко, Горнинченко А.Ю .. Результаты применения экстракта якорцов стелющихся, у мужчин с метаболическим синдромом, осложненным эректитильной дисфункцией // Здоровье мужчин.- 2012.- №3 (42) .- С. 72-75.
  4. Козлова В.И., Пухнер А.Ф. Вирусные, хламидийные и микоплазменные заболевания гениталий. – М .: Медицина. – 2003. – 438 с.
  5. Коган М.И., Велоусов И.И., Болоцков А.С. Артериальные кровоток в простате при синдроме хронической тазовой боли / хронического простаты // Урология (Москва) – 2011; -№3.-С.22-28.
  6. Кузнецкий Ю.Я., КурбатовД.Г., Демиденко Ю.Л. Сравнительная оценка структуры предстательной железы и параметров кровотока пациентов с воспалительными и невоспалительным тазовым болевым сендромом. Андрол. и генито. хир.2007; 3: 13-17.
  7. Лобанов Г.Ф. Магнитохимиотермия в комплексном лечении хронического уретрогенным хламидийного простатита, обремененного коалицией других возбудителей полового пути инфицирования // Дерматология Косметология Сексопатология. – 2006.-№1-2 (9). -С.136-142.
  8. Мавров И.И. Дерматология и венерологияв контексте общемедицинских проблем // Здоровье Украины .- 2005. – №1-2 (134-135) .- С.52-53
  9. Мазо Е.Б. Хронический инфекционный простатит. В кн: Материалы пленума правления Российского в-ва урологов.Саратов; 2004. 267-289.
  10. Переверзев А.С., Козлюк В.А.Симптомы нижних мочевых путей. Х: Факт, 2009.-431 с: ил.
  11. Плеханов В.Н.Секреторная конгестии в простате у мужчин молодого возраста, находящихся в экстремальных условиях: Автореф. дис канд.мед.наук.М .; 2007.
  12. Степаненко В.И.Епидемиологична ситуация с заболеваемостью инфекциями, передающимися половым путем. проблемы и задачи дерматовенерологической службы Украины // Укр. журн.дерматологии, венерологии, косметологии.-2004-№2 (3). – С.5-7.
  13. Хайбулина Э.Т., Калиниченко С.Ю., Ермачок Е.А., и соавт. Роль дефицита половых гормонов у мужчин в патогенезе и лечении нарушений сексуальной функции. Consilium medicum. Т.06 / N7, 2004 -С.12.
  14. Bisckoff E. Vardenafil preclinical trial data: potency, pharmacodyhamics, pharmacokinetics, and adverse events. Int. J. Impot. Res. 2004; 16 ( Suppl. 1): S34-S37.
  15. Green R., Hicks R. W. Orally disintedratihd vardehafi tadlets for the treatment of erectile dysfunction: efficacy, safety, and patient acceptadiliry. Patient Prefer. Adhtrence. 2011; 13; 5: 181 – 115.
  16. Sanford M. Vardenafil orodispersidle tadlet. Druds. 2012; 72 (1): 87-98.
  17. Kogan M. I., Belousov I. I. et al. Relationship of low urinary tract symptoms and chronic pelvic pain syndrome in men with pelvic hemodynamic disorders. Eur. Urol. Suppl. 2009; 8 ( 4 ): 258.